Фінустанови зобов'язали розкривати реальну процентну ставку по кредитам

Ознайомившись із проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг реєстр» № 1085-1 від 06.09.2019, слід відзначити в цілому позитивне прагнення автора законодавчої ініціативи вдосконалити таку галузь правовідносин як захист прав споживачів фінансових послуг.

В ході аналізу положень законопроекту звертаєш увагу на ретельність та увагу приділену питанням процедури укладення договорів про надання фінансових послуг, втім питання моменту набуття чинності цим договором, та змінами до нього, зокрема у випадку приєднання до публічного договору, розміщеному на власному веб-сайті фінансової установи, на мій погляд, недостатньо регламентовані. Проте, удосконаленням правового регулювання слід визнати покладення на особу, яка надає фінансову послугу, обов'язку доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту.

Іншими позитивними аспектами проекту слід відзначити: врегулювання питань достовірності та добросовісності реклами фінансових послуг, питань розкриття особою, яка надає фінансову послугу, інформації про цю особу та умови фінансової послуги перед споживачем до моменту укладення договору, питання заборони покладення на споживача відшкодування та штрафних санкцій за дострокове припинення договору, в т.ч. його дострокове виконання, встановлення додаткової відповідальності за порушення прав споживачів фінансових послуг. Втім, слід відзначити не достатню чіткість правових конструкцій в питанні заборони покладення на споживача відповідальності у випадку дострокового припинення договору, зокрема - мова йде про неможливість стягнення зі споживача збитків як частини собівартості наданої фінансової послуги, яка не була компенсована за рахунок сплати процентів до закінчення строку договору або неотриманого доходу особи, що надає фінансову послугу, або, можливо, автор законодавчої ініціативи мав на увазі, що дострокове припинення договору не може відбутися без дострокового виконання зобов'язань споживачем.

Принагідно слід прокоментувати питання відповідальності. На мій погляд, запровадження однакової відповідальності до всіх видів порушень в розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за виключення одностороннього збільшення процентної ставки (500-800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), свідчить про превалювання формального підходу над змістовним в цьому питанні, тобто неповідомлення про відступлення зобов'язань, не проведення оцінки кредитоспроможності, ненадання споживачу інформації або договору, може бути вирішено шляхом сплати фінансовою установою штрафу у максимальному розмірі 10200,00 грн., незалежно від розміру кредиту, чи іншої фінансової послуги. Зрозуміло, що шкода споживачу в таких випадках може значно перевищити, а фінансова установа без проблем сплатить штраф і далі буде працювати. Посилення відповідальності та диференційований підхід у визначенні розміру санкцій міг би підвищити дисципліну у сфері фінансових послуг.

Слід відзначити, що, безумовно, законопроект не вирішує всіх актуальних проблем, які існують в житті, до них можна, зокрема, віднести наступні:

- зловживання у сфері прийняття ломбардами крадених речей та відсутність їхньої відповідальності за прийняття речей без документів, що підтверджують право власності особи на ці речі, не передача цих речей особам, які є власниками, до отримання ломбардами рішення суду;

- зловживання у сфері порушення прав на приватність життя під час рекламування та нав'язування послуг по телефону, електронною поштою тощо, коли має місце необмежене використання баз телефонних номерів, електронної пошти з метою реклами та розсилок, за відсутності згоди споживача;

- зловживання у сфері діяльності «колекторських організацій», коли фінансові установи безконтрольно здійснюють відступлення права вимоги за договором без узгодження із споживачем, відсутні вимоги до діяльності «колекторських організацій» та відповідальності фінансових установ та цих організацій за неправові методи повернення боргів;

- відсутність чіткої відповідальності за несвоєчасне надання результату фінансових послуг, зокрема у таких сферах як залучення депозитів, страхування, залучення коштів при будівництві житла тощо. Наприклад, судова практика свідчить про не застосування пені, встановленої Законом України «Про захист прав споживачів» (3% за кожен день прострочення) за порушення строку надання результату послуг.

Крім того, з метою забезпечення високого рівня захисту прав споживачів, необхідним є заохочення розвитку незалежних асоціацій споживачів та контактів між представниками споживачів, зокрема у сфері фінансових послуг.