To be, or not to be: податковий юрист.

Автор: Михайло Кочеров, к.ю.н., керуючий партнер, адвокат

Назва ЗМІ: «Юридична Газета»

Вихід: 23.08.2019

Ця стаття – симбіоз власного досвіду та результатів багаторічних спостережень за роботою моїх колег. Деякі з них спочатку ледь наважувались відкрити Податковий кодекс, а потім вже навіть стали вважати своїм покликанням юридичну практику в податковому праві. Питання становлення податкового юриста комплексне: починається ще зі студентської лави та прямує аж до вибору вузької спеціалізації, зосередженої, наприклад, на окремих видах податків. Розглянемо основні питання, що рано чи пізно виникають у всіх, хто вирішив зв’язати свою професію із податковим правом.

Вибір студента. Досить рідко трапляється, щоб студент, який нещодавно закінчив вищий навчальний заклад, бачив себе фахівцем саме в галузі оподаткування. Набагато легше починати з цивільного або трудового права, де норми статей написані більш доступною для сприйняття та аналізу мовою, а відповідні кодекси не змушують перечитувати положення десяти разів, намагаючись зрозуміти написане.

Юристам-випускникам простіше оволодіти інститутом купівлі-продажу, ніж трансфертним ціноутворенням, або вивчити напам’ять підстави припинення трудового договору, ніж особливості сплати ПДФО. Навіть ті юридичні фірми, які мають справу з податковими питаннями, не завжди спеціалізуються саме в податковій сфері. Доволі часто наявність досвіду у податкових питаннях пов’язана скоріше з раптовим виникненням відповідних проблем у клієнта, ніж із постійною та системною роботою в цьому напрямку.

Тому, якщо випускник бачить себе професіоналом саме в податковому праві, йому доцільніше працевлаштуватися в велику аудиторську компанію, для якої перевірка правильності ведення податкового та бухгалтерського обліку є основним предметом надання послуг. Поруч з фахівцями цієї справи йому буде набагато легше оволодіти справжніми податковими знаннями, аніж самотужки читати нормативну базу та лише подекуди зустрічати на практиці питання улюбленої податкової теми.

Судові юристи. Доволі часто під час ознайомлення з резюме кандидатів на роботу, а потім і під час спілкування з ними, я чую одну й ту саму фразу: «Я – судовий юрист, мені не потрібно знати Податковий Кодекс України, я знаю процес». Це, на мій погляд, серйозна самоомана для будь-якого кандидата.

Для належного представництва в суді юрист зобов’язаний зібрати належну доказову базу, що підтверджує всі обставини справи. Так от, до таких обставин, що підлягають доказуванню в податкових справах, є факти правильності визначення об’єкту та бази оподаткування, ставки податку, порядку його обчислення тощо. Знання юристом процесуальних норм – це лише розуміння регламенту своїх дій, своєчасності та правильності реалізації прав учасника справи. Однак воно не виключає та не замінює необхідності розуміння матеріальної складової спору.

Не зможе судовий юрист належним чином надати пояснення суду, навести доводи та міркування, або заперечити проти заяв, клопотань, доводів і міркувань податкового органу, якщо він не буде володіти ґрунтовними знаннями в матеріальних нормах податкового права.

Мабуть багато з нас зустрічались з юристами податкових органів, які, в силу великого навантаження, просто фізично не в змозі належним чином підготовитися до справи та опанувати норми законодавства, які стосуються предмету спору. Їм залишається тільки копіювати зміст актів перевірки для складання відзивів та заперечень. Часто їх робота зводиться до намагання дотримуватися норм процесуального закону, а не до вивчення справи по суті в аспекті аналізу матеріальних норм.

Тому, раджу майбутнім податковим юристам вивчати процесуальний кодекс лише як засіб захисту рішень клієнта, як платника податків, приділяючи основну увагу нормам Податкового кодексу.

Податкове право не зводиться лише до оскаржень податкових повідомлень-рішень. Ще одним прикладом самоомани для юриста є визначення податкового юриста як юриста, якому достатньо володіти лише нормами, що регулюють оскарження дій та рішень податківців.

Зрозуміло, що цей інститут регулювання є важливим та саме з цих питань клієнти найчастіше звертаються до юриста, а не до аудитора. Але, погодьтеся, знати порядок написання заперечення до акту перевірки, або скарги на податкове повідомлення-рішення – це як в судовому процесі знати порядок оскарження дійсності договору, не  розуміючи, що ж таке сам договір.

Безспірно, володіння знаннями цього інституту дозволяють юристу ще до початку судового процесу почати роботу над доказовою базою та запобігти застосуванню податківцями норм ПК України, згідно з якими останні могли б стверджувати про відсутність у клієнта документів що підтверджують показники, відображені клієнтом у податковій звітності, на час складення такої звітності. Але цього замало.

Володіння знаннями з конкретного податку або збору залишається обов’язковою складовою багажу знань. То ж молодому юристу слід приділяти вагому частину свого часу, щоб такий багаж з’явився.

Кримінальна та кримінально-процесуальна складова. На мою думку, молодим адвокатам, яким одночасно бракує знань та досвіду як в кримінальному процесі, так і в податковому праві, не слід взагалі самотужки допомагати клієнту в кримінальних справах.

Кримінальний процес не зводиться до участі в допиті або обшуку, він набагато складніший. Адвокату необхідно відповісти самому собі на просте запитання: в чому саме полягає твоя допомога клієнту під час участі в процесуальних діях? Сама лише присутність під час проведення допиту не є справжньою допомогою. Допомога повинна бути результативною. Формальний підхід адвоката – це як ненадання допомоги хворому медичним працівником. Так, лікарів за це можуть позбавити волі, а адвокат за «присутність» на допиті ще й винагороду отримує.

Одночасно, якщо адвокат починає брати участь як представник у кримінальній справі, він повинен сам добре розібратися в питаннях оподаткування, а не розраховувати лише на те, що правову позицію йому напише аудитор, головний бухгалтер або судовий експерт. За допомогою чужих знань справу не виграти. Думка експерта – це лише погляд іншого спеціаліста. Адвокату треба самому розуміти природу оподаткування та оперувати цими знаннями.

Тому, майбутнім податковим адвокатам раджу завжди пам’ятати, що адвокатська діяльність – це професійна діяльність щодо здійснення захисту клієнта, а не безініціативний процес, що веде до отримання гонорару.

Спеціалізація. Мабуть, це головна тенденція останніх років, як в юриспруденції взагалі, так і в податковому праві зокрема. Нагадаю, що приблизно тридцять років тому в Страсбурзі делегацією дванадцяти країн-учасниць був прийнятий Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, який містить принципову вимогу: адвокат не повинен здійснювати ведення справи, яка явно не відповідає рівню його професійної компетенції, без участі в ній іншого адвоката, що володіє необхідною компетенцією.

Сьогодні податкові юристи повинні мати персоналізований підхід до свого клієнта, володіти знаннями, які стосуються конкретного податку, а не намагатися вивчити весь Податковий кодекс, що зробити досить важко. Молодому юристу з самого початку треба відмовитися від універсального податкового правознавства та переорієнтування на певні інститути, постійно вдосконалюючи власні знання у відповідній сфері.