Обмеження та заборони в умовах ліберальної моделі валютного регулювання
Автор: Михайло Кочеров, к. ю. н., адвокат та керуючий партнер
Назва ЗМІ: Liga&Zakon
Дата:07.02.2019
На сьогодні написано вже багато статей щодо ліберального характеру Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон або Закон про валюту), проект якого ще з березня минулого року був у центрі уваги українського бізнесу. Предмет цієї статті – аналіз повноважень Національного банку України (далі – НБУ), які надають йому можливість обмежити встановлені Законом свободи.
Як зазначали автори законопроекту, він був розроблений з метою покращення простоти проведення валютних операцій, запровадження нового режиму валютного регулювання, лібералізації валютного ринку із збереженням мінімально необхідних повноважень Національного банку України.
Головним принципом Закону стала свобода здійснення валютних операцій, крім випадків, встановлених законодавством України.
Одночасно, Закон надає НБУ повноваження запроваджувати заходи захисту задля забезпечення стабільності фінансової системи та рівноваги платіжного балансу України. Було не важко здогадатись, що майбутні заходи захисту НБУ будуть віддзеркаленням тих обмежень, що існували до прийняття Закону.
В січні цього року НБУ затвердив низку положень, якими було запроваджено заходи захисту, що вводяться в дію одночасно із Законом. Здійснивши аналіз Закону та зазначених вище положень хочемо звернути увагу на наступне.
В Законі чітко наведено п’ять заходів захисту:
- обов'язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами НБУ;
- встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;
- встановлення особливостей здійснення операцій, пов'язаних із рухом капіталу;
- запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій;
- резервування коштів за валютними операціями.
Шостий, передбачений Законом захід, відсилає до статті 7-1 Закону України «Про Національний банк України», згідно з якою НБУ має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.
Стаття 7-1 Закону України «Про Національний банк України» не містить конкретного переліку заходів, що можуть вживатися НБУ. Ці заходи передбачені в «Положенні про перелік заходів захисту, порядок та критерії їх запровадження, подовження та дострокового припинення», яке було затверджене Постановою Правління НБУ № 4 від 02.01.2019 (далі – Постанова № 4). На даний час в Постанові № 4 міститься сім додаткових заходів захисту, що прямо не передбачені Законом про валюту, а саме:
- купівля іноземної валюти з умовою її цільового використання протягом визначеного строку;
- використання форми, порядку та умов розрахунків під час проведення валютних операцій;
- встановлення вимог щодо здійснення валютних операцій з виконання боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими кредитами не раніше визначеного терміну/строку;
- установлення обмежуючих умов здійснення операцій за поточними та іншими рахунками;
- установлення обмежуючих умов здійснення операцій із купівлі, продажу, обміну іноземної валюти;
- встановлення обмежуючих умов здійснення валютних операцій, пов'язаних з інвестиційною діяльністю іноземних інвесторів в Україні;
- установлення обмежуючих умов здійснення операцій із транскордонного переміщення валютних цінностей.
При цьому, перелік таких додаткових заходів захисту може самостійно доповнюватися або змінюватися НБУ шляхом внесення змін до Положення № 4.
Отже, ми маємо ситуацію, коли у НБУ є необмежена можливості обмежувати встановлений Законом принцип свободи здійснення валютних операцій.
Тепер розберемося з підставами запровадження заходів впливу.
У Законі зазначено, що підставами для обмеження свобод є виявлені НБУ ознаки нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави. Як ми бачимо, наведені підстави не мають чіткого визначення, вони викладені в загальних рисах.
Одночасно, Постанова НБУ № 4 містить критерії для запровадження таких заходів, а саме:
- значне зниження курсу гривні до іноземних валют на валютному ринку та/або золотовалютних резервів НБУ;
- значне зменшення загального обсягу вкладів (депозитів) у банківській системі;
- значне зростання вартості запозичень на зовнішніх ринках або неможливість здійснення таких запозичень;
- ескалація суспільно-політичної та/або геополітичної напруги, що створює ризик для стабільності фінансового сектору України;
- інші ознаки, що можуть свідчити про наявність істотних ризиків для макроекономічної стабільності та стабільності фінансової системи.
Впевнений, що не тільки нам здається, що терміни «значне», або «ескалація», або «напруга», або «інші ознаки» мають абсолютно загальний характер.
Тому, можна констатувати, що свобода здійснення валютних операцій у державі тепер напряму залежить від оціночних понять конкретних працівників НБУ.
Те ж саме можна сказати і про інші положення Закону. Так, наприклад, в Законі немає норм, що визначали б які саме види дозволів та розміри лімітів на проведення валютних операцій може впроваджувати НБУ.
Тепер перейдемо до строків запровадження заходів. В Законі зазначено, що НБУ вправі запроваджувати заходи захисту не більше ніж на шість місяців із правом подовження таких заходів на наступний шестимісячний строк. Загальний строк дії заходів захисту не може перевищувати 18 місяців протягом 24 місяців, починаючи з дня першого запровадження відповідного заходу захисту.
Як вже нами було зазначено раніше, Правління НБУ вже затвердило низку Положень, якими були запроваджені заходи захисту, та які набудуть чинності 7 лютого цього року. Тому, нам залишається тільки здогадуватись, що робитиме НБУ, якщо через рік, коли закінчиться додатковий шестимісячний строк дії заходів захисту, ознаки нестійкого фінансового стану банківської системи продовжуватимуть існувати, однак НБУ, через імперативні приписи Закону, не матиме право на подальше продовження таких заходів. Вірогідніше за все законодавець буде вимушений внести зміни до Закону, знявши такі обмеження. А можливо НБУ підійде до питання більш винахідливо, змінивши певним чином назви або зовнішнє вираження заходів захисту, зберігаючи при цьому їх реальний зміст.
У свій час, Глава нашої держави підкреслив, що проект Закону запроваджує принцип «дозволено все, що не заборонено». Але, виходячи з повноважень, які отримав НБУ за новим Законом, можна сказати, що певною мірою даний принцип буде конкурувати з принципом «дозволено все у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України», як про те зазначено в ст. 19 Основного закону нашої держави.