Особливості вибору систем оподаткування учасниками відносин у сфері електронної комерції
Автор: Кочеров Михайло, к.ю.н., партнер, адвокат
Назва ЗМІ: «Юрист і Закон», он-лайн видання, №33
Вихід: 16.08.2018
Гармонійний взаємозв'язок між нормами різних сфер законодавства є невід'ємною складовою поняття "якість законодавства". Будь-який нормативний акт повинен мати свого споживача, тобто задовольняти потреби суспільства в конкретній сфері взаємин.Прийняття Закону України "Про електронну комерцію" свого часу було обумовлено необхідністю системного регулювання відносин учасників ринку електронної комерції, що, на думку авторів законопроекту, дозволяло оздоровити економіку країни і поліпшити інвестиційний клімат.Очевидно, що здійснення підприємницької діяльності в сфері електронної комерції можливо тільки за умови створення правових, організаційних та економічних передумов.
Якщо говорити про економічні умови, то перш за все слід враховувати особливості оподаткування суб'єктів господарювання, які будуть учасниками таких відносин.Як відомо, більшість суб'єктів малого підприємництва обрали спрощену систему оподаткування, яка дає можливість легально працювати, уникаючи сплати окремих податків і ведення складного обліку та звітності.
Однак, з огляду на пункт 291.6 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та / або безготівковій).Розглянемо докладніше питання: чи зможуть зазначені платники бути суб'єктами відносин у сфері електронної комерції.Законом, який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків, є Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Згідно зі статтями 3, 4 цього Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Для проведення переказу можуть використовуватися кошти в обох формах.
У той же час стаття 15 даного Закону визначає особливості випуску електронних грошей та здійснення операцій з ними. Під електронними грошима слід розуміти одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж випускає їх обличчя, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, виконуваних в готівковій або безготівковій формі. Користувач - суб'єкт господарювання має право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт і послуг. Суб'єкт господарювання, який приймає електронні гроші як оплату платежу за товари, роботи, послуги, має право використовувати отримані електронні гроші виключно для обміну на безготівкові кошти або повертати їх користувачам у разі повернення ними відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" товарів, придбаних за електронні гроші.
Якщо детально проаналізувати термінологію, застосовану в Законі, то можна прийти до висновку, що законодавець розрізняє поняття "гроші" і "засоби", при цьому електронні гроші є тільки одиницею вартості, на відміну від засобів, що є національною валютою України або іноземною валютою (підпункт 14.1.93 статті 14 ПК України).Системний аналіз наведених статей дозволяє стверджувати, що в підпункті 291.6 статті 291 ПК України йдеться про кошти в готівковій або в безготівковій формі, а не про електронні гроші.
У свою чергу, згідно з підпунктом 298.2.3 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі застосування платником єдиного податку інших способів розрахунків, ніж зазначено в пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.На підставі викладеного вище можна зробити висновок, що Закон України "Про електронну комерцію" втратив значну кількість його потенційних користувачів - представників малого бізнесу, які обрали спрощену систему оподаткування.
Останнім часом в Україні говорять про те, що державна політика України спрямована на адаптацію національного законодавства до законодавства Європейського Союзу або чинним в світі загальним правилам ведення бізнесу. Якщо це дійсно так, то нашим законодавцям необхідно враховувати позицію Організації економічного співробітництва та розвитку, Світової організації торгівлі або Комісії ООН з міжнародного торгового законодавства, які вважають, що внутрішня податкова політика кожної з держав має підтримувати розвиток електронної торгівлі і усувати бар'єри, що існують у внутрішньому законодавстві окремих держав.Залишається сподіватися, що найближчим часом будуть внесені відповідні зміни до пункту 291.6 статті 291 ПК України, які дадуть можливість платникам єдиного податку приймати електронні гроші в якості оплати за відвантажені товари, роботи і послуги.