30 ноября 2018

До чого може призвести свобода вираження поглядів у соціальних мережах

До чого може призвести свобода вираження поглядів у соціальних мережах

Автор: Юлія Федченко, юрист

Назва ЗМІ:«Юридична газета»

Вихід: 30.11.2018

Сьогодні мільйони людей не уявляють свого життя без Інтернету, зокрема, без соціальних мереж, які виступають однією з платформ для реалізації права на свободу вираження поглядів, що є ознакою демократичності суспільства. Європейський суд з прав людини у справі «Делфі АС проти Естонії» зауважив, що користувацька активність, яка нині спостерігається в Інтернеті, «забезпечує безпрецедентну платформу для реалізації свободи вираження поглядів».

Водночас у соціальних мережах права людини можуть бути піддані загрозам. Наприклад, у Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам про захист прав людини у соціальних мережах, яка була прийнята Комітетом міністрів 04.04.2012 р., зазначається, що загрози можуть виникнути з таких причин: через відсутність процедурних та правових гарантій стосовно процесів, які можуть призвести до виключення користувачів; через неналежний захист дітей та молоді від шкідливого контенту або поведінки; через відсутність поваги до прав інших осіб та конфіденційності у налаштуваннях за замовчуванням; через непрозорість намірів, з якими збираються та оброблюються персональні дані.

Сьогодні адміністратори соціальних мереж активно намагаються фільтрувати контент, який створюють їхні користувачі. Здається, це відбувається не з метою «обмежити право на вільне вираження поглядів», а щоб зменшити кількість можливих конфліктів та сприяти зміцненню безпеки користувачів. Наприклад, у Правилах користування такими соціальними мережами як Facebook та Instagram містяться положення: «Ви не маєте права». Насамперед, це зумовлено великою кількістю скарг від користувачів, які по-іншому дивляться на вільне вираження поглядів іншими користувачами. Адже важко звести до єдиного поняття «вираження поглядів», яке було б гуманним для всього суспільства. Те, що хтось вважає звичайною справою та повсякденним явищем, для інших є нелюдським і таким, що принижує честь та гідність.

Таким чином, склалася ситуація, яка має дві сторони медалі. Перша – вільне вираження поглядів користувачами. Друга – самостійне визначення соціальними мережами недозволеного контенту, незважаючи на права людини та застосування стандартів щодо зловживання, які офіційно не оприлюднені. Таке застосування є достатньо проблематичним, адже користувачі не знають, за яким стандартами оцінюються їхні публікації та що може слугувати причиною для блокування або видалення певних постів.

Підсумовуючи, з впевненістю можна стверджувати, що неконтрольоване вираження поглядів осіб у соціальних мережах може призвести до нищівних наслідків. Одним із варіантів вирішення цієї ситуації могла б стати більш активна взаємодія соціальних мереж з користувачами шляхом оприлюднення авторизованої версії стандартів завантаження та доступу до матеріалів, включаючи проведення паралелі з міжнародними стандартами щодо свободи вираження поглядів. Також важливо зазначити про необхідність існування обов’язку держави забезпечувати захисні механізми, які містили б право користувача бути почутим та право на перегляд або оскарження рішень, які приймає адміністрація конкретної соціальної мережі.